• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Загальні відомості про відділ

Відділ освіти Миронівської районної державної адміністрації

08800, Київська обл., м.Миронівка, вул.Соборності, 46

Начальник відділу освіти 5-15-48

Приймальня 5-12-58

Спеціалісти відділу освіти 5-24-08, 5-23-92

Методичний кабінет 5-70-76

Бібліотека 5-23-92

Головний бухгалтер 5-23-91

Бухгалтерія 5-31-88

Економісти 5-15-66

Інженери 5-50-40

Перші сільські парафіяльні школи на території сучасного Миронівського району з'являються у 1846 р. спочатку при церквах, а потім при земствах.

Відкривали їх здебільшого священники в будинках дяків, дияконів. Учні навчалися щодня з 8-ї до 12-ї або з 13-ї до 16-ї години. Навчальний процес, як правило, здійснювали диякон або дяк, але обов'язково під наглядом священника. Вивчали азбуку, Закон Божий, Псалтир, опановували церковне та світське читання, співи, Буквар, Часослов й арифметику. Дітей поділяли за віковими категоріями: від 5-ти до 10-ти років, від 10-ти до 12-ти, від 12-ти до 15-ти років, а в окремих школах – від 15-ти до 20-ти років. Школу відвідували переважно хлопчики.

У 1860-1861 рр. на території Миронівщини функціонували 23 школи, навчалося 513 хлопчиків і 110 дівчаток.

У 1869 р. на місці сучасної Миронівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 починає працювати двокласна земська школа, яку відвідувало близько 100 учнів; 1876 р. відкривають однокласне народне училище (70 учнів). 1896 р. функціонують церковнопарафіяльне училище, а в 1900 р. однокласна міністерська школа.

У другій половині ХІХ ст. в багатьох селах відкривають навчальні заклади різних типів.

1860 р. в с. Маслівка розпочала роботу церковнопарафіяльна школа змішаного типу, в якій навчалися 50 учнів. 1905 р. збудовано нове приміщення двокласного (змішаного) училища, першим завідуючим якого був К. Т. Титаренко. 1915 р. почало працювати двокласне міністерське училище, яке відвідували 213 учнів.

У с. Вахутинці при церкві в 1863 р. діяла церковнопарафіяльна школа, в якій навчалися 90 хлопчиків і 8 дівчаток, у 1900 р. – 45 дітей, у 1908 р. – 43 хлопчики і 20 дівчаток. У 1910 р. в с. Владиславка церква Різдва Пресвятої Богородиці відкрила власну школу.

1865 р. в с. Зеленьки збудували однокласну міністерську школу, яка через рік стала трикласною. Крім того, в будинку селянина Сядренка містилася початкова школа, де був 1-й клас (26 учнів). 1907 р. земство виділило кошти для будівництва другого приміщення школи, а в 1910 р. вона почала діяти як двокласна. У ній налічувалося п'ять класів, 150 учнів, 6 учителів. Перший директор – А. О. Бідний (1910-1918 рр.).

У с. Юхни при Богородській церкві в 1860 р. було відкрито церковнопарафіяльну школу. Навчалося 25 дітей.

На території с. Карапиші діяло дві школи – однокласна і двокласна. Викладало 6 учителів. Законовчителем останньої був священник Клеонов; у школі працював хор учнів і сільських парубків під керівництвом учителя Орлова.

У с. Шандра функціонувала однокласна школа. Навчалося близько 130 дітей.

При церкві святої ікони Казанської Богоматері в с. Драчі працювала двокласна церковнопарафіяльна школа.

Документально засвідчено, що наприкінці ХІХ ст. в с. Олександрівка діяла панська школа, яку відвідували лише діти багатих.

Церковнопарафіяльну школу з трирічним терміном навчання було відкрито в с. Ємчиха 1870 р. 2002 р. Ємчиська загальноосвітня школа І-ІІ ст. відсвяткувала своє сторіччя.

З архівної довідки за 1900 р. довідуємося, що 1875 р. в с. Пустовітах було відкрите училище. Для нього відведено окремий будинок, а також виділено півтори десятини для саду і городу.

У дерев'яному приміщенні церковнопарафіяльної школи починається історія освіти с. Козин.

Відомості про Потіцьку церковнопарафіяльну школу пов'язані з учителюванням у селі українського письменника С. В. Васильченка (Панасенка), який 1892 р. розпочав трудову діяльність на педагогічній ниві.

Першу школу в с. Тулинці збудовано в 1902 р., її приміщення знаходиться на території села і нині.

Відомо, що 1905 р. в с. Македони існувала однокласна на три групи школа. У 1911-1940 р.р. тут працювала вчителькою молодших класів К. В. Полова-Пікулик.

Як свідчать історичні джерела 1648-1657 рр., у с. Росава (раніше с. Ячники) при Свято-Миколаївській церкві існувала школа. До 1910 р. дані про розвиток освіти на селі не конкретизовано. Відомо, що на цей час тут діяла церковнопарафіяльна школа.

Яхнівська сільська школа була відкрита місцевим священником у1912 р. До того, як було засновано школу, заможні селяни за плату навчалися грамоти та арифметики у сільського дяка і в панського управителя Верещана.

З усіх названих навчальних закладів Піївська школа найдавніша. Вона відзначила 216 років з дня свого заснування.

У 1917-1921 рр. завдання організації освіти покладається на земства. Вони були зобов'язані будувати й утримувати школи та бібліотеки.

У 1930 р. було утворено районні відділи освіти, що існували до 1991 р.

Наприкінці 1934 р. утворився Миронівський район в якому функціонувало 29 шкіл: 16 початкових, 10 неповнолітніх, 3 середні.

У січні 1944 р. Миронівка була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Чимало шкіл району було зруйновано, перетворено на допоміжні приміщення. Вчителі не тільки навчали дітей, а й були будівельниками, майстрами, проте вони не тільки відбудовували школи, а й відновлювали навчально-виховний процес.

З 1950-х до середини 1960-х років в повному обсязі функціонує довоєнна мережа освітніх закладів – 29. Саме в 50-60-х роках ХХ ст.. змінюється зовнішній вигляд шкіл району, з'являються не лише нові споруди, а й фруктові сади, алеї, спортивні майданчики й дослідні ділянки. Допомагають у будівництві колгоспи та місцеві жителі.

1957 р. силами жителів с. Владиславки та з допомогою колгоспу було збудовано нову цегляну школу. 1958 р. у с. Малий Букрин зведено приміщення школи на 188 учнів, а також восьмирічної політехнічної школи в с. Пустовіти. 1962 р. постає питання про добудову Миронівської залізничної школи №22, і після здачі 8-ми класних кімнат школа почала працювати в одну зміну. 1963 р. добудовано нове приміщення Миронівської СШ №1. 1960-1961 рр. цукровий завод передає Миронівській СШ №2 приміщення Будинку культури. Це дало можливість після його реконструкції перевести школу на однозмінне навчання. Добудовують на кошти цукрозаводу та місцевого колгоспу школу в с. Пії. Збудовано школу в с. Центральне. В 1966 р. будують школу в с. Шандра. В 1967-1970 рр. у селах Козин, Маслівка, Олександрівка вступають у дію нові двоповерхові приміщення шкіл; у вересні 1969 р. на кошти колгоспу відкрили нову школу в с. Ємчиха.

У 1960 роках при школах району створюють інтернати для учнів із віддалених населених пунктів.

1959 р. було ухвалено Закон УРСР «Про зміцнення зв'язку школи із життям і про подальший розвиток системи народної освіти в УРСР», згідно з яким передбачалася структурна перебудова загальноосвітньої школи: запровадження восьмирічного всеобучу, створення матеріальної бази для оволодіння учнями однією з масових професій.

У школах Миронівщини започатковують виробниче навчання, частину занять проводять на підприємствах, у колгоспах і радгоспах. Але поступово ці починання зводяться на нівець у зв'язку з браком коштів.

У 70-80 роках ХХ ст.. освітня система України була зорієнтована на виконання постанови «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи». Рівень охоплення учнівської молоді середньою освітою був одним із головних завдань освітніх закладів.

1972 р. Миронівську восьмирічну школу №4 реорганізовано у середню, а в 1981 р. вона Центральненська ЗОШ.

В 1975 р. припиняє діяльність Гулівська восьмирічна школа, а в 1976 р. закрито школу в селі Салів-Хутір.

В 1987 році розпочинається добудова Миронівської восьмирічної школи №3, яка в 1990 році реорганізована в середню.

На даний час у відділі освіти налічується 24 загальноосвітні заклади та 3 позашкільні.

Кiлькiсть переглядiв: 45